Ягнятко біжить за метеликом, відбивається від отари й на узліссі зустрічає вовка, який шукає, за що б до нього присікатися. Байка Езопа про несправедливість, вільно переказана за давньогрецьким оригіналом.
Езоп · 3 хв · читає Катерина
Вовк і ягня: текст казки
Езоп (шосте століття до нашої ери). Вільний переказ за давньогрецьким оригіналом.
На зеленій гірській полонині паслася велика отара овець із ягнятами. Було серед них і маленьке ягнятко з м'якою білою вовною та рожевим носиком. Йому було лише кілька тижнів, і все довкола здавалося йому новим і цікавим. Коли пастух задрімав під деревом, ягнятко побачило метелика і побігло за ним підстрибом, аж поки не опинилося далеко від отари, зовсім само на узліссі. Там, біля порослого мохом каменя, било маленьке джерельце і дзюрчав струмочок. Після такої біганини ягняткові дуже захотілося пити, тож воно нахилилося над струмочком і припало до води.
Саме тоді його помітив вовк. Він був великий, сірий і голодний, і щойно він побачив ягнятко, очі в нього так і загорілися. Він міг би схопити його тієї ж миті, але хотів, щоб усе мало справедливий вигляд, і шукав, за що б до нього присікатися. «Спершу я доведу йому, що воно винне», подумав він, «а тоді з'їм його з чистим сумлінням». Тож він став трохи вище за течією, насупився і загарчав: «Гей, ти! Ти мені воду каламутиш! Через тебе я не можу напитися!»
Ягнятко затремтіло від страху. «Перепрошую, пане вовче», тихенько промекало воно, «але я п'ю зовсім трішечки, ледь-ледь торкаюся води мордочкою. До того ж я стою нижче від вас, а вода тече від вас до мене. Як же я можу скаламутити її вам там, нагорі?» Вовк на мить замовк, бо з цією причіпкою у нього нічого не вийшло. Тоді знову загарчав: «То, виходить, це ти торік образило мого батька!»
«Але ж торік мене ще й на світі не було!» вигукнуло ягнятко. Вовк уже не знав, що й сказати. Ягнятко в усьому мало рацію, і вовк не міг знайти за ним ані найменшої провини.
Тоді вовк лиховісно засміявся. «Виправдовуйся скільки хочеш», сказав він, вишкіривши зуби, «а я тебе все одно з'їм». І вже приготувався стрибнути.
Але саме тієї миті на полонині загавкав пастухів пес. Пастух прокинувся, перелічив овець і помітив, що одного ягнятка бракує. «Ягнятко, де ти?» гукнув він і з палицею в руці побіг до лісу. Почувши його голос, ягнятко ані на мить не вагалося. Воно прошмигнуло повз вовка і щодуху помчало просто до пастуха. Пастух узяв його на руки, а пес голосно гавкав на вовка. Вовк підібгав хвіст і втік у ліс, такий самий голодний, як і був.
Ягнятко й оком не встигло змигнути, як вовк схопив його і з'їв.
Того дня ягнятко щасливо врятувалося, але добре запам'ятало, що ніколи більше не можна відбиватися від отари. Ця байка вчить, що коли хтось задумав учинити кривду, то його не зупинять навіть найсправедливіші слова.
Ця байка вчить, що коли хтось задумав учинити кривду, то його не зупинять навіть найсправедливіші слова.
Бачиш помилку в цій казці? Повідом нам.
